l1

prevnext

Ковила азовська

Stipa maeotica Klokov et Ossycznjuk

Червона книга України Ковила азовськаКарта поширення виду

Судинні рослини
Покритонасінні Magnoliophyta. (Angiospermae)
Однодольні. Liliopsida
Тонконогові (Злакові). Poaceae (Gramineae)

Природоохоронний статус виду:

Неоцінений

Наукове значення:

Дуже рідкісний ендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні:

Пн. Причорномор'я. В Україні - Пн. Приазов'я. Адм. регіони: Дц, Лг, Хс.

Чисельність та структура популяцій:

Популяції малочислені, їх структура не досліджена.

Причини зміни чисельності:

Антропогенний вплив: порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, випасання худоби.

Умови місцезростання:

Кам'янисті та справжні степи кл. Festuco-Brometea. Як домішка до домінуючих видів ковили. Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Гемікриптофіт. Багаторічна щільнодерин-на трав'яна рослина 40-55 см заввишки. Стебла голі, під волоттю короткощети-нистоволосисті. Листки 0,3-0,6 мм завширшки, щетиноподібні, згорнуті, з обох боків коротковолосисті. Колоски одно-квіткові, у кількості 5-7 зібрані у волоть. Нижня квіткова луска 17-19 мм завдовжки. Крайові смужки волосків на сім'янці не доходять до основи остюка. Остюк 30-42 см завдовжки, двічі колінчасто-зігнутий, у нижній штопороподібно закрученій частині жовтуватий, гладенький. Перо 7-11 мм завширшки. Цвіте у травні-червні, плодоносить у червні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Охороняється у БЗ "Асканія-Нова", відділенні "Хомутовський степ" Українського степового ПЗ, відділенні "Провальський степ" Луганського природного ПЗ. Рекомендується контролювати стан популяцій та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено порушувати місця зростання виду, надмірне випасання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Вирощують в Донецькому ботанічному саду НАН України.

Господарське та комерційне значення:

Ґрунтотвірне, протиерозійне, кормове.

Основні джерела інформації:

Клоков, Осьчнюк, 1976; Кондратюк, Бурда, Остап-ко, 1985; Кондратюк, Чуприна, 1992; Остапко, 2001; ЧКУ, 1996.

Автор:

В.М. Остапко

Фото, малюнок:

О.С. Мандзюк, О.А. Футорна(вставка)