l1

prevnext

Грифола листувата

Grifola frondosa (Dicks.: Fr.) Gray

Червона книга України Грифола листуватаКарта поширення виду

Гриби
Базидієві гриби. Basidiomycota
Меріпілові. Meripilaceae

Природоохоронний статус виду:

Вразливий

Наукове значення:

Реліктовий вид.

Ареал виду та його поширення в Україні:

Євразія, Пн. Америка та Австралія. Закарпаття, Карпатські та Західноукраїнські ліси, Лісостеп, Степ, а також Гірський Крим. Адм. регіони: Кв, См, Тр, Зк, Чк, Кд, Дн, Хр, Дц, Хс, Кр.

Чисельність та структура популяцій:

Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності:

Збирання населенням, вирубування лісів.

Умови місцезростання:

Широколистяні ліси; біля основи стовбурів старих дерев, переважно дуба, бука та граба.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Плодове тіло 20-50 см у діаметрі, кущоподібно розгалужене. Від бульбоподібної основи відходять численні розгалужені ніжки з пласкими бічними шапинками на кінцях. Шапинки розміром 4-10 см, асиметричні, віялоподібні, напівокруглі, радіально-волокнисті, радіально-зморшкуваті, жовтувато-сірі або сірувато-бурі. Гіменофор пористий. Трубочки білі, вузькі, 2-4 мм завдовжки, спускаються на ніжку. Пори дрібні, округлі, іноді неправильні, близько 0,5 мм у діаметрі, спочатку білі, згодом блідо-коричнюваті. Спори 5-7x3,5-4,5 мкм, широкоеліпсоподібні, гладенькі, безбарвні. Споровий порошок білий. М'якуш білий, м'ясисто-волокнистий, згодом жорсткуватий, з приємним грибним запахом та м'яким, з віком терпким смаком. Пряжки є. Плодові тіла з'являються в липні-вересні.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Охороняється в Карпатському біосферно-му та Кримському ПЗ, а також у НПП "Святі Гори".

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Зберігається в колекції культур шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Господарське та комерційне значення:

Паразит. Розвивається на корінні дерев листяних порід, спричиняючи білу гниль. Гриб їстівний у молодому віці.

Основні джерела інформації:

Боб'як, 1907; Бондарцев, 1953; Бухало, Митро-польська, 2001; Визначник грибів України, 1979; Гуцевич, 1940; Карпенко, 2004; Красная книга СССР, 1984; Саркіна та ін., 2003; Трискиба та ін., 2005; ЧКУ, 1996; Pilat , 1940.

Автор:

М.П. Придюк

Фото, малюнок:

О.О. Орлов