Білопечериця Мозера

Leucoagaricus moseri (Wasser) Wasser

Природоохоронний статус виду:

Рідкісний

Наукове значення:

Ареал виду та його поширення в Україні:

Вид відомий лише в Україні. Лівобережний злаково-лучний Степ (Запорізька обл., окол. м. Запоріжжя), Правобережний (Херсонська обл., м. Херсон) та Лівобережний (Херсонська обл., Цюрупинський р-н, Цюрупинське л-во) злаковий Степ. Адм. регіони: Хс, Зп.

Чисельність та структура популяцій:

Трапляється поодинці та маленькими групами.

Причини зміни чисельності:

Не досліджені.

Умови місцезростання:

Росте в парках, дубових лісосмугах, насадженнях білої акації (Robinia pseudoacacia L.); на пісках.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Шапинка діаметром 1-3,5 см, тонком'ясиста, спочатку округла, згодом напівкуляста, випукло-розпростерта, з невеликим горбиком, суха, матова, гола, з прямим, злегка борозенчастим, іноді оксамитовим або розтрісканим краєм, білувата, посередині світло-коричнева. Пластинки вільні, з кола-ріумом шириною 1-2,5 мм, тонкі, густі, спочатку білі, згодом блідо-кремові. Спори 5,7-7,1x3,6-4,7 мкм, яцеподібно-еліпсоподібні, злегка загострені до основи, з малопомітною порою проростання, гладенькі, тонкостінні, безбарвні, з 1-2 краплями олії. Споровий порошок білий. Ніжка 1,3-3,5x0,3-0,6 см, центральна, циліндрична, суцільна, з буль-боподібно розширеною основою завширшки 1-2 см, з кільцем, над ним біла, нижче - сірувата, волокниста. Кільце посередині ніжки або дещо нижче, приросле, лійкоподібне, звисаюче, згори злегка борозенчасте, знизу гладеньке, 2-3 мм завширшки, біле. М'якуш ватоподібний, білий, на зламі не змінюється або злегка рожевіє, при підсиханні стає блідо- жовтувато-кремовим, без особливого запаху і смаку. Пряжки відсутні. Плодові тіла з'являються в жовтні.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Необхідно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Ґрунтотвірне. Їстівність невідома.

Основні джерела інформації:

Вассер, 1975, 1978, 1980; Wasser, 1993.

Автор:

М.П. Придюк

Фото, малюнок:

Д.В. Леонтьєв