Ентолома смердюча (рожевопластинник смердючий)
Entoloma nidorosum (Fr.) Quel.
Гриби |
Базидієві гриби. Basidiomycota |
Ентоломові. Entolomataceae |
Природоохоронний статус виду:
Рідкісний
Наукове значення:
Вид з диз'юнктивним ареалом.Ареал виду та його поширення в Україні:
Євразія та Пн. Америка. Правобережне Полісся, Лівобережне Полісся та Старобіль-ський злаково-лучний Степ. Адм. регіони: Кв, Дн, Дц, Лг.
Чисельність та структура популяцій:
Трапляється невеликими групами.
Причини зміни чисельності:
Скорочення площ абсолютно заповідних цілинних степів. Ценотичні зміни характеру степової рослинності.
Умови місцезростання:
Сосново-дубові та осокорові ліси. Абсолютно заповідні цілинні різнотравно-типчаково-ковилові степи.
Загальна біоморфологічна характеристика:
Плодове тіло складається з шапинки та ніжки. Шапинка опукло- або плоскорозп-ростерта, інколи увігнута, 5-7 см у діаметрі, зрідка з невиразним горбочком у центрі, гола, блискуча, шовковиста, оливкувато-сіра, при підсиханні світліє. Пластинки білуваті, згодом брудно-рожеві. Спори еліпсоїдні, 8-10x7-8 мкм. Ніжка вузько- циліндрична, 5-9x0,2-0,8 см, гола, вгорі борошниста, в середині щільна, згодом з порожниною, білувата. М'якуш білуватий, з сильним аміачним запахом. Отруйний. В сосново-дубовому лісі достигає у жовтні, в степових ценозах утворює плодові тіла з кінця травня і до середини червня, тому віднесений до групи весняно- ранньо-літніх видів. Серед видів роду Entoloma чимало мікоризоутворювачів, проте відносно Entoloma nidorosum (Fr.) Quel. такі відомості відсутні.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Охороняється в Дніпровсько-Орільському ПЗ, Українському степовому ПЗ (відділення "Хомутовський степ" і "Кам'яні Могили") та Луганському ПЗ (відділення "Стрільцівський степ"). Необхідно підтримувати вид у колекціях чистих культур.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:
Отруйний гриб.
Основні джерела інформації:
Вассер, 1973б, 1974д; Вассер, Солдато-ва, 1977; Визначник грибів України, 1979; Зерова, 1959; Зерова, Роженко, 1966; Придюк, 2005.
Автор:
І.О. Дудка
Фото, малюнок:
Д.В. Леонтьєв