Еспарцет Палласа

Onobrychis pallasii (Willd.) M.Bieb.

Природоохоронний статус виду:

Вразливий

Наукове значення:

Ареал виду та його поширення в Україні:

Передгір'я Кримських гір та сх. частина Пд. берега Криму. Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій:

Популяції локальні і невеликі за розміром. У межах популяцій зростає групами. Структура популяцій не досліджена.

Причини зміни чисельності:

Вузька екологічна амплітуда, знижена цено-тична конкуренція, надмірне випасання, вплив рекреації, забудова та заліснення ділянок.

Умови місцезростання:

Нижній пояс до 300 м н. р. м. На осипах, відслоненнях крейди, вапняків. У сухих екотопах на погано розвинених чорноземних та коричневих ґрунтах. Ценофоб, що заселяється на піонерних стадіях в умовах розрідженого, несформованого рослинного покриву при пониженій ценотичній конкуренції. Угруповання порядку Alysso-Sedetalia та кл. Onosmo-Ptilostemetea. Ксерофіт. Петрофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина 20-100 см заввишки. Стебла прямостоячі чи висхідні, одне або кілька, волохатошер-стисті. Листки непірчасті, зверху голі, знизу жовтуваті, опушені, до 20 см завдовжки. Листочки (5-7 пар) яйцеподібні або ланцетні 2-3 см завдовжки та 1-2 см завширшки. Суцвіття густа багатоквіткова китиця (до 30 см) у пазухах верхніх листків, квітки до 1-1,5 см, кремові з пурпуровими жилками. Біб скручений в завиток (діаметр до 2 см), з широким гребнем (0,5 см), поверхня бобів шипувата. Цвіте у червні-серпні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Охороняють у Карадазькому ПЗ, на територіях пам'яток природи загальнодержавного значення "Бельбецький каньйон" та "Ак-Кая". Необхідно дослідити поширення та динаміку популяцій. Заборонено порушення умов зростання, надмірне випасання територій, забудова та заліснення ділянок.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Декоративне, кормове, медоносне, протиерозійне.

Основні джерела інформації:

Вульф, 1960; Дидух, Шеляг-Сосонко, 1982; ЧКУ, 1996.

Автор:

Я.П. Дідух

Фото, малюнок:

В.В. Савчук, І.А. Коротченко