Ковила дивна

Stipa adoxa Klokov et Ossycznjuk

Природоохоронний статус виду:

Недостатньо відомий

Наукове значення:

Дуже рідкісний ендемічний вид, близький до S. syreistschikowii P.Smirn.

Ареал виду та його поширення в Україні:

У пн.-сх. частині Приазов'я. Адм. регіон: Дц.

Чисельність та структура популяцій:

Чисельність популяцій невідома, їх структура не досліджена.

Причини зміни чисельності:

Антропогенний вплив: порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, випасання худоби.

Умови місцезростання:

Кам'янисті степи та відслонення. Росте як домішка до домінуючих видів ковили в угрупованнях кл. Festuco-Brometea. Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна щільно-дернинна рослина до 60 см заввишки. Коренева система мичкувата. Стебла голі й гладенькі, під вузлами коротко опушені. Листки довгі, до 2 мм завширшки, вузьколінійні, щетиноподібні, згорнуті, зовні голі, слабо шорсткі, зсередини волосисті. Колоски од-ноквіткові, у кількості 5-7, зібрані у волоть. Нижня квіткова луска 17-20 мм завдовжки. Крайові смужки волосків на сім'янці доходять до основи остюка. Остюк 27-31 см завдовжки, двічі колінчасто-зігнутий, по всій довжині пірчастий, в нижній штопороподібно закрученій частині опушений волосками 0,5-1,7 мм завдовжки. Перо 7-8 мм завширшки. Цвіте звичайно один раз на 3-5 років у травні-липні, плодоносить у червні-липні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Занесено до Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП. Охороняється у відділенні "Хомутовський степ" Українського степового ПЗ. Рекомендується контролювати стан популяцій та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено порушувати місця зростання виду, надмірне випасання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Вирощують в Донецькому ботанічному саду НАН України.

Господарське та комерційне значення:

Ґрунтотвірне, протиерозійне, кормове.

Основні джерела інформації:

Клоков, Осьчнюк, 1976; Кондратюк, Бурда, Остап-ко, 1985; Кондратюк, Чуприна, 1992; Остапко, 2001; ЧКУ, 1996.

Автор:

В.М. Остапко

Фото, малюнок:

Т.В. Степаненко