Кладофора вадорська
Cladophora vadorum (Aresch.) Kutz.
Водорості |
Зелені водорості. Chlorophyta |
Кладофорові. Cladophoraceae |
Природоохоронний статус виду:
Рідкісний
Наукове значення:
Вид із ареалом, що зменшується.Ареал виду та його поширення в Україні:
Характеризується каспійсько-середземноморським та євро-атлантичним ареалом, трапляється уздовж чорноморських берегів Грузії, Росії, України, в Середземному морі, Атлантичному (Пн. Європа) океані. Широко-бореальний вид. Відома незначна кількість популяцій. Адм. регіони: Од, Кр.
Чисельність та структура популяцій:
Популяції локальні, невеликі. Чорне море: Одеський, Керчинський та Тарханкут-Севастопольський регіони, Пд. берег Криму та Севастопольська затока. Спостерігається тенденція до скорочення чисельності.
Причини зміни чисельності:
Антропогенне навантаження (евтрофування).
Умови місцезростання:
На камінні, раковинах молюсків, водних рослинах в солоній та морській воді псевдоліто-ралі та субліторалі.
Загальна біоморфологічна характеристика:
Кущики густо розгалужені 2-50 см заввишки, прикріплені ризоїдами, які розвиваються лише в основі слані, інколи вільно плаваючі. Слань сформована із псевдодихотомічно і латерально розгалужених головних осей, які закінчуються пучками рясно розгалужених більш коротких гілочок при почер-говому галужені, звично односторонньому, інколи трапляються кільця із 2-3 гілочок. Гілочки прямі або злегка зігнуті, особливо близько верхівки. Апікальні клітини довгі, загострені 27-65 мкм ширини, а довжина їх в 2,5-24 рази більша за ширину. Клітини слані циліндричні або злегка булавоподібні, 120200 мкм завширшки, а їх довжина в 2-11 раз більша за ширину.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Охороняється у ПЗ Карадазькому та "Мис Мартьян". Необхідне створення альгоре-зерватів у межах акваторій, де розвивається вид.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Відомостей немає
Господарське та комерційне значення:
Відомостей немає
Основні джерела інформації:
Зинова, 1967; Калугина-Гутник, 1975, 1992; Маслов и др., 1998; Садогурский, 1998; Ткаченко, 1991.
Автор:
П.М. Царенко, Ф.П. Ткаченко
Фото, малюнок:
Т.М. Немеровська