Глід Турнефора

Qataegus tournefortii Griseb.

Природоохоронний статус виду:

Вразливий

Наукове значення:

Ареал виду та його поширення в Україні:

Поширений від Греції до Криму та Пд. Закавказзя, де приурочений до гірських територій. В Україні трапляється лише у сх. частині Гірського Криму. Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій:

Популяції локальні (г. Монастирська - окол. сс. Родників, Красної Слободи, Тополівки Білогірського р-ну; ур. Агармиш (поблизу м. Старий Крим), ур. Карагач, в окол. Судака: в 5 км на пд.-сх. від міста, г. Сотра) і представлені поодинокими екземплярами, рідше невеликими групами особин.

Причини зміни чисельності:

Слабке відновлення підросту внаслідок витоптування, вплив інших антропогенних чинників. Значної шкоди нормальному розвитку дерев завдають ентомошкідники крони та фітопатогенні гриби, зсуви ґрунту, засуха. Нормальному самовідновленню популяції перешкоджає низький рівень поновлення рослин.

Умови місцезростання:

Кам'янисті схили, узлісся та галявини в дубових рідколіссях і шиблякових угрупованнях (кл. Rhamno-Prunetea).

Загальна біоморфологічна характеристика:

Фанерофіт. Кущ або дерево 1,5-2,5 м заввишки. Листки зверху темно-зелені, зісподу світло-сірі, з обох боків густо опушені, 3-5-7-роздільні. Квітки білі, зібрані у рихле щиткоподібне суцвіття. Плоди круглясті, до 20 мм у діаметрі, темно-вишнево-червоні, м'ясисті, з 3-5 кісточками. Цвіте у червні, плодоносить у вересні-жовтні. Розмножується насінням і вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Рекомендується створити заказники у місцях зростання виду та контролювати стан популяцій. Заборонено рубки глоду, порушення місць зростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Вирощують у Нікітському ботанічному саду - ННЦ УААН.

Господарське та комерційне значення:

Харчове, вітаміноносне (плоди багаті на аскорбінову кислоту та інші вітаміни), медоносне, лікарське, декоративне, протиерозійне.

Основні джерела інформації:

Редкие растения и животньїе Крьіма. Справочник, 1988; Косьіх, 1964; Косьіх, 1965; Красная книга СССР, 1984; ЧКУ, 1996.

Автор:

М.М. Федорончук

Фото, малюнок:

М.І. Бескаравайний