Кулівниця вузькопелюсткова
Globularia trichosantha Fisch. et C.A.Mey.
Судинні рослини |
Покритонасінні Magnoliophyta. (Angiospermae) |
Дводольні. Magnoliopsida |
Кулівницеві. Globulariaceae (Veronicaceae sl) |
Природоохоронний статус виду:
Рідкісний
Наукове значення:
Реліктовий вид на пн. межі поширення, єдиний представник родини в Україні.Ареал виду та його поширення в Україні:
Балканський п-в, Мала Азія, Закавказзя, Зх. та Центральний Кавказ. В Україні - Гірський Крим. Адм. регіон: Кр.
Чисельність та структура популяцій:
Відомо кілька досить віддалених локальних популяцій, невеликих щільних куртин по кілька десятків квадратних метрів, частина яких, мабуть, втрачена. Структура популяцій не вивчена.
Причини зміни чисельності:
Вузька еколого-ценотична амплітуда на межі степової рослинності та кам'янистих відслонень, слабка конкурентна здатність, освоєння територій, надмірне випасання в минулому, заліснення схилів.
Умови місцезростання:
Щебенисті відслонення, степові угруповання з пониженою ценотичною конкуренцією на погано розвинених чорноземних ґрунтах. Ценози відносяться до кл. Festuco-Brometea. Мезоксерофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика:
Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина 10-30 см заввишки. Кореневища дерев'янисті, каудексові, на яких формуються пагони, що укорініються. Стебла напівро-зеткові. Листки прикореневої розетки еліптичні (до 3 см завдовжки, 1 см завширшки), зверху притуплені, на кінці з 3 зубчиками. Стеблові листки ланцетні, загострені. Квітки зібрані в поодинокі кулясті голівки. Віночок голубий, з довгою трубочкою та двогубим відгином. Плід однонасінний горішок. Цвіте в червні, плодоносить у липні-серпні.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Охороняють у Байдарському заказнику загальнодержавного значення, у пам'ятках природи "Агармиський ліс" та "Ак-Кая". Заборонено порушення місць зростання, терасування та заліснення схилів, збирання рослин та гербаризація.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення:
Декоративне, протиерозійне.
Основні джерела інформації:
Определитель вьісших растений Крьіма, 1972; Флора Европейской части СССР, 1981; ЧКУ, 1996; Шеляг-Сосонко, Дидух, Молчанов, 1985.
Автор:
Я.П. Дідух
Фото, малюнок:
Л.М. Каменських