Борідник шерстистоволосистий
Jovibarba hirta (L.) Opiz
Судинні рослини |
Покритонасінні Magnoliophyta. (Angiospermae) |
Дводольні. Magnoliopsida |
Товстолисті. Crassulaceae |
Природоохоронний статус виду:
Рідкісний
Наукове значення:
Карпатський ендемічний вид.Ареал виду та його поширення в Україні:
Зх., Сх. й Пд. Карпати. В Україні - Мармарось-кі Альпи (г. Піп Іван), Свидовець (гг. Близни-ця, Герашеска), Чивчин (гг. Чорний Діл, Пре-луки). Адм. регіони: Ів, Зк, Чц.
Чисельність та структура популяцій:
Популяції невеликі за площею (до 0,5 га), ма-лочисельні (300-400 особин) з піком чисельності на віргінільній стадії.
Причини зміни чисельності:
Вузька еколого-ценотична амплітуда, що лімітується факторами природного характеру та відсутністю екотопів відповідного типу.
Умови місцезростання:
Верхній лісовий та субальпійський пояси. Росте серед відслонень вапнякових порід на полицях, у тріщинах скель, серед щебенистого рухляку, на крутих схилах (20-50°) пд.сх., пд. та пд.-зх. експозицій. Є компонентом флористичного складу угруповань асоціації Festucetum saxatilis. Облігатний кальцефіл, сукулент.
Загальна біоморфологічна характеристика:
Хамефіт. Багаторічна трав'яна рослина 2030 см заввишки з прикореневою розеткою зірчасто-розгорнутих товстих листків. Стебло міцне, відстовбурчено-волосисте, більш-менш густо облиснене. Суцвіття багатоквіткове, густе. Пелюстки 15-18 мм завдовжки, зеленкувато-жовті, лінійно-еліптичні, по краях коротко-торочкуваті. Тичинки на третину коротші від пелюсток. Цвіте у липні-серпні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Охороняється на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Чорний Діл" та Карпатського БЗ. Необхідно контролювати стан популяцій, культивувати вид у ботанічних садах. Заборонено збирання рослин.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Культивують у ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення:
Декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне. Як невибагливу декоративну рослину використовують на альпійських гірках та цвинтарях.
Основні джерела інформації:
Малиновский, 1998; Чопик, 1976; Флора Восточ-ной Европьі, 2001; Чорней, Буджак, 2003; Чорней, Буджак, Загульський та ін., 1999.
Автор:
І.І. Чорней
Фото, малюнок:
П. Косінський