prevnext

Аспленій Гейфлера

Asplenium x heufleri Reichardt

Червона книга України Аспленій ГейфлераКарта поширення виду

Судинні рослини
Папоротеподібні. Pteridophyta
Аспленієві. Aspleniaceae

Природоохоронний статус виду:

Зникаючий

Наукове значення:

Середньоєвропейський гібридогенний таксон (A. septentrionale х A. trichomanes subsp. quadrivalens D.E.Mey.) на сх. межі ареалу в його диз'юнктивній частині.

Ареал виду та його поширення в Україні:

Середня і Сх. Європа. В Україні зростає на Донецькому кряжі (р. Міус, окол. с. Новопав-лівка Луганської обл.), відділення "Кам'яні Могили" Українського степового ПЗ, по р. Кальміус (Мирнівський р-н) і р. Кальчик (Володарський р-н, Донецької обл.). Адм. регіони: Дц, Лг.

Чисельність та структура популяцій:

Відомі лише нечисленні популяції, в яких вид представлений кількома особинами, що локалізовані в тріщинах скель.

Причини зміни чисельності:

Руйнування біотопів.

Умови місцезростання:

У тріщинах силікатних скель в угрупованнях екстремальних екотопів з примітивною організацією (кл. Asplenietea trichomanis). Мезофіт, сциофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина 2-14 см заввишки Кореневище повзуче. Вайї пірчасті, з овально-клиноподібними сегментами, по краях нерівномірно-городчасті, нижні два сегменти віддалені від інших, іноді надрізані на 2 лопаті кожен. Черешок блискучий, яскраво-коричневий, трохи довший за пластинку вайї. Покрівець городчастий. Спороносить в липні-серпні. Розмножується вегетативно і спорами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Охороняють в відділенні "Кам'яні Могили" Українського степового ПЗ. Заборонено несанкціоноване збирання та гербаризацію рослин, порушення умов місцезростань. Потребує створення заказника в Луганській області.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Декоративне, сприяє стабілізації скельних екосистем.

Основні джерела інформації:

Екофлора України, 2000; Остапко, 2001.

Автор:

В.В. Протопопова

Фото, малюнок:

В.М. Остапко