l1

prevnext

Ковила донецька

Stipa donetzica Czupryna

Червона книга України Ковила донецькаКарта поширення виду

Судинні рослини
Покритонасінні Magnoliophyta. (Angiospermae)
Однодольні. Liliopsida
Тонконогові (Злакові). Poaceae (Gramineae)

Природоохоронний статус виду:

Недостатньо відомий

Наукове значення:

Дуже рідкісний ендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні:

Локально поширений у сх. частині Донецького кряжу. Адм. регіон: Лг.

Чисельність та структура популяцій:

Популяція малочисельна.

Причини зміни чисельності:

Природна рідкісність.

Умови місцезростання:

Кам'янисті степи кл. Festuco-Brometea. Як домішка в асоціаціях з домінуванням ковили найкрасивішої (S. pulcherrima). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна щільно-дернинна рослина до 100 см заввишки. Дерновина компактна, діаметром 7-12 см. Стебла голі або під вузлами щетинисті. Рослина сірувата. Листки довгі, плоскі завширшки до 3 мм, або нещільно згорнуті завширшки до 1,5 мм, зовні шорсткі, зверху волосисті. Колоски одноквіткові, у кількості 6-9 зібрані у волоть. Вісь волоті коротка щетиниста. Нижня квіткова луска 9-22 мм завдовжки, в основі опушена. Крайові смужки волосків на сім'янці доходять до основи остюка. Остюк 40-50 см завдовжки, двічі колінчасто-зігнутий, по всій довжині пірчастий, у нижній штопороподібно закрученій частині темно- каштановий, опушений волосками завдовжки 1-5 мм. Перо 32-40 см завдовжки з волосками 6-7 мм. Цвіте у травні, плодоносить у червні-липні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Охороняється у відділенні "Провальський степ" Луганського ПЗ. Рекомендується контролювати стан популяцій та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено порушення місць зростання виду, надмірне випасання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Вирощують в Донецькому ботанічному саду НАН України.

Господарське та комерційне значення:

Ґрунтотвірне, протиерозійне, кормове.

Основні джерела інформації:

Кондратюк, Чуприна, 1992; Остапко, 2001.

Автор:

В.М. Остапко

Фото, малюнок:

В.М. Остапко